Птахи взимку

   Тяжко пташкам взимку. У мороз і заметіль птахи замовкають. Вони ховаються у затишні місця і настовбурчують пір’я, від цього їм стає  тепліше. Довгу зимову ніч пташки проводять по – різному.  Ворони і галки ночують невеликими зграями у парках, садах, на деревах. Дятли, повзики, синиці – гаїчки ховаються у дуплах, горобці і синиці – під дахами, на горищах. Особливої допомоги птахи потребують узимку, коли сніг та лід вкриває усе.  Їм  стає важко здобувати поживу, і найбільше пташок гине не від холоду, а від голоду.  Тому потрібно регулярно підгодовувати птахів насінням соняшнику та гарбуза, крихтами білого хліба, а також пшоном. Синички залюбки з’їдять шматочки несоленого сала.

Якщо поповнювати запаси у годівниці регулярно, птахи оселяться поблизу і влітку, очищатимуть навколишні дерева від шкідників.

   Скільки б не було у тебе різних справ, забав та веселощів, не забувай про своїх крилатих друзів. Допоможи їм, і вони стануть тобі у пригоді, сторицею віддячать своєю невтомною працею та піснями. 

Додаток "Листівки "Допоможіть птахам взимку!""

 https://drive.google.com/file/d/1sXUVibCDD_GGiL_pk9busMIfNBTI2A0l/view?usp=sharing

Дитяча творчість. Казка "Дівчатка - зернівочки"

   Жили — були три дівчинки. Дівчинки — зернівочки: Пшеничка, Житничка, Овсяночка. Ці дівчатка були феями, які захищали колосочки на полі.

   Кожного дня оглядали вони поле, зверталися до сонечка:

Сонечко, сонечко!

Освіти наше полечко,

зігрій зернятка,

золоті малятка.

Закликали до хмаринок:

Хмаринки, не дрімайте

на наше поле завітайте.

Дощику, не куняй

наше поле поливай.

Говорили з вітром:

Сильно, вітре, ти не дуй

і колосся нам не псуй.

Ти стеблинки не ламай,

ти зернятка колихай.

   Сонечко посміхалося, своїми промінчиками гладило золоте колосся. Теплий дощик напував корінці. Легенький вітерець кружляв у таночку і грався з вусиками ячменю та овса.

   Колосочки буяли, піднімали вгору свої голівки-зернинки, тяглися до сонечка, дякували феям-зернівочкам. З кожним днем вони ставали все кращими й кращими. Побачила це сорока і рознесла чутки про їх вроду по всій окрузі.

   А жуки-хапівники, гусениці-довгохвості не дрімали, на звістку тільки й чекали. Почали своє військо готувати. Хочуть зернятка згубити, черево своє набити. Хто зернятка порятує? Хто маляток захистить?

    Рано-вранці Зернівочки почали поле оглядати. Бачуть, що колоссячко сумне, тремтить, голівочки похилило. Ой! Лишенько! Вже жуки та гусениці на шляху до поля.

Та феї не розгубилися. До пташок звернулися:

Пташечки,

наші захиснички!

До нас скоріше завітайте,

від злої напасті визволяйте.

   Пташечки не змусили себе довго чекати. Зібралося їх видимо-невидимо. Всі згідні допомогати,зернятка рятувати. Галасливою хмарою налетіли вони на військо вороже. Немає нікому порятунку. Злякалися жуки, в різні боки порозбігалися. В нори, щілини поховалися й носа свого не висовують. А гусениці? Ті й втекти не встигли.

  Восени дозріло колосся: повне, налите. Феї-зернівочки намололи борошно та й напекли паляниць, перепічок, калачів.

   Рум'яні, духм'яні та смачні лежить на столі, вигрівають боки. Збіглися, злетілися на бенкет всі лісові мешканці.

Склали учні 4 класу

Цікаво про державні символи

   Давним-давно жила собі жінка. І було в неї три сина. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою Матусю - Україну. Попідростали і вирішили піти в світ.

- Піду я, мамо, межи люди, подивлюся світ.

- Ну що ж, сину, йди та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми з собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває вона тебе.

   Минув час, і завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьох променева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому сину ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати, називали Гербом.

   Золотий Герб на блакитному тлі - символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі.

   Настала черга середнього сина.

-Пустіть мене, мамо, світ подивитися.

  Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами прославив свою матір, одержав середній син імення - Прапор.

   А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мати подарувала своєму синові соловейків голос. І одержав за свій джерельний голос, величний спів імення - Гімн.

   З того часу йдуть поряд три брати - Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку Україну.

ВЕСЕЛИХ СВЯТ!!!