Дитяча творчість. Казка "Дівчатка - зернівочки"

   Жили — були три дівчинки. Дівчинки — зернівочки: Пшеничка, Житничка, Овсяночка. Ці дівчатка були феями, які захищали колосочки на полі.

   Кожного дня оглядали вони поле, зверталися до сонечка:

Сонечко, сонечко!

Освіти наше полечко,

зігрій зернятка,

золоті малятка.

Закликали до хмаринок:

Хмаринки, не дрімайте

на наше поле завітайте.

Дощику, не куняй

наше поле поливай.

Говорили з вітром:

Сильно, вітре, ти не дуй

і колосся нам не псуй.

Ти стеблинки не ламай,

ти зернятка колихай.

   Сонечко посміхалося, своїми промінчиками гладило золоте колосся. Теплий дощик напував корінці. Легенький вітерець кружляв у таночку і грався з вусиками ячменю та овса.

   Колосочки буяли, піднімали вгору свої голівки-зернинки, тяглися до сонечка, дякували феям-зернівочкам. З кожним днем вони ставали все кращими й кращими. Побачила це сорока і рознесла чутки про їх вроду по всій окрузі.

   А жуки-хапівники, гусениці-довгохвості не дрімали, на звістку тільки й чекали. Почали своє військо готувати. Хочуть зернятка згубити, черево своє набити. Хто зернятка порятує? Хто маляток захистить?

    Рано-вранці Зернівочки почали поле оглядати. Бачуть, що колоссячко сумне, тремтить, голівочки похилило. Ой! Лишенько! Вже жуки та гусениці на шляху до поля.

Та феї не розгубилися. До пташок звернулися:

Пташечки,

наші захиснички!

До нас скоріше завітайте,

від злої напасті визволяйте.

   Пташечки не змусили себе довго чекати. Зібралося їх видимо-невидимо. Всі згідні допомогати,зернятка рятувати. Галасливою хмарою налетіли вони на військо вороже. Немає нікому порятунку. Злякалися жуки, в різні боки порозбігалися. В нори, щілини поховалися й носа свого не висовують. А гусениці? Ті й втекти не встигли.

  Восени дозріло колосся: повне, налите. Феї-зернівочки намололи борошно та й напекли паляниць, перепічок, калачів.

   Рум'яні, духм'яні та смачні лежить на столі, вигрівають боки. Збіглися, злетілися на бенкет всі лісові мешканці.

Склали учні 4 класу